підводити — джу, диш, недок., підвести/, еду/, еде/ш; мин. ч. підві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) Ведучи, тримаючи, наближати кого небудь до когось, чогось. || За допомогою механізму, пристрою і т. ін. наближати до чого небудь (машину, судно і т. ін.). || … Український тлумачний словник
відводити — джу, диш, недок., відвести/, еду/, еде/ш; мин. ч. відві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) Супроводжуючи, доставляти кого небудь кудись. || Проводжати кого небудь. || Переводити, переміщати з якого небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про… … Український тлумачний словник
попідводити — джу, диш, док., перех. 1) Підвести багатьох до кого , чого небудь (по одному або групами). 2) Намалювати смуги знизу або з країв чого небудь у багатьох місцях. || Накласти косметичну фарбу смугами (про багатьох; у багатьох місцях). 3) Підняти… … Український тлумачний словник
повідводити — джу, диш, док., перех. 1) Відвести куди небудь усіх чи багатьох. 2) Відвернути вбік (голови, очі, обличчя) (про всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
відводити — [в ідво/диетие] о/джу, диеш; нак. о/д , о/д теи … Орфоепічний словник української мови
підводити — I = підвести (допомагати встати комусь / примушувати зробити це), зводити, (і)звести, піднімати, підіймати, підняти, підійняти II ▶ див. будувати, вести I, 1), підбурювати, підвести I … Словник синонімів української мови
відводити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підводити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повідводити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідводити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
зводити — I зв одити і рідко ізво/дити, джу, диш, недок., звести/, зведу/, зведе/ш і рідко ізвести/, веду/, веде/ш; мин. ч. звів, звела/, звело/, рідко ізві/в, ізвела/, ізвело/; док., перех. 1) Ведучи, допомагати кому небудь або змушувати когось сходити… … Український тлумачний словник
